МЕНТАЛЬНЕ ЗДОРОВ’Я: ЯК ПОДБАТИ ПРО СЕБЕ?
Ментальне здоров’я є невід’ємною частиною щасливого життя. Це поняття дуже широке і поєднує різні аспекти. Як зрозуміти, що стан душевного здоров’я вийшов із рівноваги та настав час звернутися до психотерапевта — розказуємо далі.
Що таке ментальне здоров’я
Згідно з визначенням ВООЗ, ментальне здоров’я — це стан щастя та добробуту, в якому людина реалізує свої творчі здібності, може протистояти життєвим стресам, продуктивно працювати та робити внесок у суспільне життя.
Це означає, що ментальне здоров’я об’єднує здоровий дух та психіку людини із соціальним складником. Воно є важливим для втілення бажань, реалізації цілей, доброго фізичного самопочуття. А з іншого боку — психічне здоров’я кожного індивіда важливе для всього суспільства.
Стан ментального здоров’я залежить від багатьох чинників: соціальних, екологічних та навіть економічних.
Психічно здорова людина:
- може розрізняти свої емоції, керувати ними та гармонійно функціонувати;
- здатна спілкуватися і будувати стосунки з іншими;
- розвивається й навчається;
- позитивно оцінює себе, приймає та любить;
- приймає власні тверді рішення;
- нормально адаптовується до нових умов життя;
- може розв’язувати проблеми.
Здатність отримувати задоволення від життя — основна риса ментально здорової людини.
Психічні розлади становлять проблему і навіть загрозу, адже сьогодні близько 14% усіх відомих захворювань стосуються власне ментальних проблем. Чимало людей не визнають своїх труднощів або ж не мають доступу до належного лікування.
Існує понад 200 класифікованих видів психічних захворювань. Найбільш розповсюджені з них: тривожні і поведінкові розлади, гіперактивний розлад з дефіцитом уваги, порушення харчової поведінки, розлади спектру шизофренії, депресія, посттравматичний синдром, залежність від психоактивних речовин.
Від чого залежить психічне здоров’я та як його підтримувати
Психічне здоров’я може порушуватися під дією:
- генетичних чинників;
- наркотичних речовин;
- гормонального дисбалансу;
- індивідуальних характеристик людини (наприклад, схильності до депресій та песимізму);
- швидких соціальних та політичних змін (зокрема, внаслідок воєнних дій);
- соціальної дискримінації на фоні різних чинників: сексуальна орієнтація, расова приналежність, ВІЛ-позитивний статус тощо;
- сексуального насильства;
- психологічного тиску;
- стресу та умов роботи.
Психічне здоров’я значною мірою залежить від атмосфери у сім’ї, дитячого досвіду, соціального оточення. Особливо важливим є сприятливе середовище зростання для дітей та підлітків, у яких психіка лише формується.
Що важливо для підтримання ментального здоров’я на належному рівні? Назвемо кілька прикладів:
- розвиток емоційного інтелекту в дітей: сприйняття і розуміння своїх емоцій допоможе їм у дорослому віці вправніше керувати своїм станом;
- організація здорової атмосфери в родині, налагодження режиму дня для маленьких дітей;
- соціальна підтримка незахищених верств населення (наприклад, матерів-одиначок, жінок, що постраждали від насильства, людей з інвалідністю);
- локальні програми з підтримання психічного здоров’я — у школах, університетах, на підприємствах.
Підтримувати власне ментальне здоров’я можна самостійно. Для цього необхідно:
- дбати про режим сну;
- уникати стресових ситуацій та навчитись адекватно на них реагувати;
- збалансувати харчування і додати фізичної активності — іноді достатньо активізувати організм та налагодити гормональний фон, щоб виправити ситуацію.
Хто має опікуватися вашим психічним здоров’ям?
Психічне благополуччя людини не завжди залежить від неї. Є генетичні та вроджені особливості розвитку, що впливають на нервову систему, а набуті психічні розлади не завжди діагностують вчасно. Коли ж варто звернутись до психотерапевта? Як розпізнати перші ознаки порушення психічного здоров’я?
Радимо відвідати спеціаліста, якщо спостерігаєте порушення сну і харчової поведінки, відчуваєте тривалу апатію та відсутність енергії.
На жаль, в Україні все ще існують певні упередження стосовно психотерапії, хоча в останні роки тенденція змінюється на краще. Слід врахувати, що Україна успадкувала радянський підхід до психіатрії, де пацієнти з психічними розладами були ізольовані від суспільного життя. Звідти сформувалось упереджене ставлення до людей, які мають будь-які труднощі з ментальним здоров’ям.
Психотерапевт — також не єдиний, хто має опікуватися ментальним здоров’ям. Це завдання стосується багатьох:
- Батьки. Змалку слід створювати для дитини здорову й доброзичливу атмосферу в сімейному колі. Адже психіка формується саме в сім’ї і те, що закладається в ранньому дитинстві, залишається на все життя: самооцінка, вміння спілкуватись і розуміти себе та інших.
- Вчителі. Не завжди батьки можуть вчасно помітити зміни в поведінці своєї дитини. Особливо це стосується підлітків — вони більш замкнуті, а більшість часу проводять у школі та з друзями. Тому вчителям варто звертати увагу на поведінку своїх учнів, будувати з ними довірливі відносини, допомагати вирішувати конфлікти.
- Роботодавці. Працездатність однією з перших страждає від порушень психіки. В той же час сприятлива атмосфера на робочому місці зміцнює колектив та є профілактикою психічних розладів.
Як зрозуміти, що виникли проблеми з психічним здоров’ям?
Розпізнати психічний розлад на початковому етапі досить складно. Легкі форми депресії чи порушення сну люди не завжди сприймають серйозно. Психічні розлади обмежують здатність людини працювати, обслуговувати власні потреби, будувати стосунки, – тим самим ускладнюється її життя в суспільстві.
Межі між психічним благополуччям і хворобою розмиті. Є чимало станів «на межі». Їхні прояви різноманітні та не завжди викликають підозру.
Слід зауважити, що між психікою та всіма системами організму існує міцний зв’язок, тож ще до діагностування психічного розладу можуть проявлятись соматичні захворювання.
Головні ознаки порушення психологічної рівноваги та перші “дзвіночки” ментальних розладів за даними ВООЗ:
- фізичні (порушення сну, больові відчуття у будь-якій частині тіла)
- емоційні (постійне відчуття страху, тривоги, журби)
- когнітивні (труднощі з чітким мисленням, порушення пам’яті, патологічні переконання)
- поведінкові (агресія, зловживання алкоголем чи наркотиками, неспроможність виконувати повсякденні функції)
- перцептивні (наприклад, пацієнту здається, що він бачить або чує те, чого не помічають інші)
Насправді ознаки розладів дуже індивідуальні і відрізнити їх може лише лікар. Тому займатися самодіагностикою не варто.
Що таке соціальне здоров’я, як його підтримувати
Добре психічне здоров’я є невід’ємною частиною добробуту людини. Психічне здоров’я як і багато поширених психічних розладів формуються в різних соціальних, економічних та фізичних умовах, що супроводжують людину на різних етапах життя.
Психічне здоров’я завжди йде поруч із соціальним, а воно, своєю чергою, — з економічними чинниками.
Тому матеріальні блага також мають велику вагу у формуванні психіки, поведінки, самопочуття людини. Фактори ризику стосовно розвитку багатьох ментальних розладів значною мірою пов’язані із соціальною нерівністю. Власне соціальні детермінанти здоров’я – умови, в яких люди народжуються, навчаються, працюють і старіють – є ключовою причиною несправедливих відмінностей стану здоров’я людей в різних країнах світу.
Проте до деяких порушень можуть призвести не лише матеріальні фактори. Наприклад, соціофобія може виникати внаслідок посттравматичного синдрому. Певні умови виховання можуть формувати в дорослому віці відчуття незахищеності, ненависть до суспільства.
Існують маркери, за якими людина вважається соціально здоровою:
- легко адаптується до соціального середовища та його змін
- зберігає почуття гідності, може приймати рішення без зайвого тиску
- прагне вирішувати проблеми соціального значення, може привертати до них увагу інших
- проявляє креативність під час розв’язання соціальних проблем
- прагне до саморозвитку в соціальному та економічному напрямах
- готова себе змінювати і вдосконалювати, дисциплінувати і навчатися.
Так, соціальне здоров’я людини значною мірою залежить від стану суспільства загалом та економічно-політичної ситуації в країні. Проте починати варто завжди з себе.
Що можна зробити задля підтримки власного соціального здоров’я?
- покращити свої побутові умови, а при можливості – умови проживання
- за необхідності змінити роботу
- позбутись шкідливих звичок
- формувати здорові звички як для себе, так і для своєї сім’ї
- встановлювати соціальні зв’язки і взаємодіяти з іншими: з родиною, друзями, партнерами, сусідами, колегами
- долучитись до допомоги вразливим групам населення.
Виокремлюють три стадії стресу: тривога, опір та виснаження.
🥺 Тривога. Максимальна мобілізація адаптаційних ресурсів організму та швидке приведення людини в стан напруженої готовності: боротися або бігти від небезпеки.
😬 Опір. Якщо стресогенний фактор дуже сильний або продовжує свою дію тривалий проміжок часу, знижуються фізіологічні процеси, ресурси витрачаються економніше. Організм готовий до тривалої боротьби за життя.
😟 Виснаження. Обмінні процеси порушуються на фізіологічному рівні. Це призводить до зниження загальної опірності організму і його здатності до адаптації при несприятливих умовах. Це може спровокувати серйозні порушення функціонування організму.
🙂 Таким чином, якщо почуваєтеся нормально, можна припустити, що вам вдалося відшукати баланс між витратами та відновленням власних ресурсів на стадії опору.
❓Чи означає це, що на зміну цьому стану обов'язково прийде стадія виснаження і вас накриє? Зовсім ні!
😣 Виснаження наздожене лише в тому випадку, якщо матимуть місце фактори, що посилюють травматичний стрес. Серед них: пасивність у поведінці: цілковита неспроможність/неможливість хоч якось протидіяти ситуації, фізична перевтома, відсутність підтримки.
❓А якщо це не стадія опору?
😲 Реакція на стрес визначається рівнем нашої стресостійкості. Саме вона забезпечує пристосування людини до екстремальних умов і дозволяє вирішувати поставлені завдання. Підвищену стресостійкість забезпечують як фізіологічні особливості (тип нервової системи, гормональний стан), так і деякі особистісні риси (рівень суб'єктивного контролю, особистісної тривожності тощо).
😭 Гострота та інтенсивність реакції на стрес зумовлюється індивідуальними характеристиками, адаптивними здібностями та персональною вразливістю. Коли рівня стресостійкості недостатньо для забезпечення цілісності психічних процесів, можуть увімкнутись допоміжні механізми самозбереження.
🧩 Один з них — відстрочення реакції на психічну травму — дисоціація. Зміст механізму полягає у тому, що людина втрачає здатність сприймати цілісну картину подій. Травматичний досвід фрагментується, а спогади, роздуми щодо травматичного переживання стають обмеженими.
🌚 З одного боку, це дозволяє людині діяти, ігноруючи психотравматичний вплив. З іншого — стає основою для розвитку таких симптомів, як нав’язливі спогади, жахливі сновидіння та флешбек-ефекти.
Втома VS вигорання: як відрізнити та допомогти собі
Накопичення втоми, виснаження, руки опускаються, зібратися купи все складніше. Той етап, який ми всі зараз проходимо.
Можливо, ми просто втомилися. Але є вірогідність вигорання, з яким впоратися складніше. Як розрізнити.
😓 Втома. Розглядається як тимчасове зниження працездатності, здатності чинити опір інтенсивним подразникам або тривала відсутність відпочинку.
У ситуації втоми допоможе відпочинок — дозвольте собі полінуватися: пограти у просту гру в телефоні, подивитися серіал, помалювати. Якщо ж втома не минає після відпочинку, це може бути ознакою вигорання.
🥴 Вигорання. Поняття використовується як узагальнююче для позначення ознак фізичної, емоційної або мотиваційної втоми, виснаження. Вигорання виникає як реакція на тривалий стрес і тривогу.
◾В умовах війни вигорання може бути пов’язане з такими факторами:
▪ відсутністю відчуття покращення ситуації
▪ збереженням відчуття тривоги навіть тоді, коли реальна загроза припинилася або зменшилася
▪ появою відчуття відстороненості від суспільних подій — відчуття ніби це все відбувається не зі мною
▪ не встигає зробити навіть ті рутинні справи, що раніше легко виконувала
◾Ознаками вигорання вважаються:
▪ відчуття постійної перевтоми
▪ погіршення стану здоров’я, часті головні болі
▪ безсоння
▪ роздратованість
▪ почуття емоційної спустошеності, непотрібності, безпорадності
▪ зловживання алкоголем, психоактивними речовинами
🔷Способи протидії вигоранню:
🔹 Усвідомити справжні причини, котрі викликають вигорання: невідомість, постійне очікування новин, страх отримати страшні вісті.
🔹Дотримуватися режиму харчування, сну, рухової активності: робити кілька прийомів їжі на день, пити більше, ніж зазвичай; використовувати. перерви між повітряними тривогами не лише для господарських справ, але й для прогулянки на свіжому повітрі; спати за будь-якої можливості.
🔹Відчуття контролю. Взяти під контроль рутинні справи: прибирання, особиста гігієна.
🔹Приймати та надавати підтримку близьким та тим, хто цього потребує: прості питання «Як ти?» «Як справи?» можуть повернути сили.
🔹«Звірка годинників» цінностей: спілкуватися з однодумцями, читати і слухати інформаційні канали, які підтримують цінності вашої спільноти.
🔹Дозволяти собі виражати та висловлювати емоції. Можна кричати, матюкатися, головне, знати, кому адресована агресія і випадково не виплеснути її на близьких.
🔹Пам’ятати про пріоритети — знати, що для вас у цей момент є найважливішим, а що може почекати до перемоги.
Рекомендації для вчителів: що необхідно
враховувати при виставленні оцінок школяреві
Розвивайте у дитини мотив досягнення успіху: він відіграє важливу роль у процесі формування самооцінки та рівня домагань. Якщо школяр постійно не справляється із завданням, одержує низькі оцінки, мотив досягнення успіху в нього значно послаблюється. Спочатку виникає негативне невротичне переживання, потім — байдуже ставлення до негативної оцінки. Як наслідок — ціннісна переорієнтація особистості.
Для запобігання цьому явищу можна використовувати такі прийоми:
ü школяреві з поганою успішністю, низькою самооцінкою, різким зниженням мотиву досягнення успіху доручають допомогти однокласнику з подібними проблемами. Це змінює на краще соціально особистісну позицію дитини, характер її діяльності, ставлення до самої себе;
ü дитині пропонують побути у ролі вчителя — відбувається підвищення самооцінки через прийняття позиції вчителя, що є передумовою для поліпшення рівня власної навчальної діяльності, зміни ставлення до неї.
Підходьте до оцінювання дитини індивідуально — з урахуванням можливостей особистості. Індивідуальний підхід до школяра передбачає:
ü врахування емоційного стану кожної дитини та її можливостей;
ü доброзичливе ставлення до дитини;
ü обґрунтування виставленої оцінки;
ü гарантування успішного виконання навчального завдання;
ü акцентування уваги колективу класу на успіхах товаришів.
Оберігайте почуття дитини — оцінка, що стосується її особистісних якостей, не повинна озвучуватися привселюдно.
Пам’ятайте, що оцінювання має подвійну спрямованість: з одного боку — на школяра, з іншого — на вчителя. Майстерність оцінювання є одним із провідних критеріїв професійної майстерності вчителя.
Рекомендації для вчителів: що необхідно
враховувати при виставленні оцінок школяреві
Розвивайте у дитини мотив досягнення успіху: він відіграє важливу роль у процесі формування самооцінки та рівня домагань. Якщо школяр постійно не справляється із завданням, одержує низькі оцінки, мотив досягнення успіху в нього значно послаблюється. Спочатку виникає негативне невротичне переживання, потім — байдуже ставлення до негативної оцінки. Як наслідок — ціннісна переорієнтація особистості.
Для запобігання цьому явищу можна використовувати такі прийоми:
ü школяреві з поганою успішністю, низькою самооцінкою, різким зниженням мотиву досягнення успіху доручають допомогти однокласнику з подібними проблемами. Це змінює на краще соціально особистісну позицію дитини, характер її діяльності, ставлення до самої себе;
ü дитині пропонують побути у ролі вчителя — відбувається підвищення самооцінки через прийняття позиції вчителя, що є передумовою для поліпшення рівня власної навчальної діяльності, зміни ставлення до неї.
Підходьте до оцінювання дитини індивідуально — з урахуванням можливостей особистості. Індивідуальний підхід до школяра передбачає:
ü врахування емоційного стану кожної дитини та її можливостей;
ü доброзичливе ставлення до дитини;
ü обґрунтування виставленої оцінки;
ü гарантування успішного виконання навчального завдання;
ü акцентування уваги колективу класу на успіхах товаришів.
Оберігайте почуття дитини — оцінка, що стосується її особистісних якостей, не повинна озвучуватися привселюдно.
Пам’ятайте, що оцінювання має подвійну спрямованість: з одного боку — на школяра, з іншого — на вчителя. Майстерність оцінювання є одним із провідних критеріїв професійної майстерності вчителя.
Як навчитися опановувати себе та керувати власними емоціями
Людина, яка не вміє керувати своїми емоціями, є емоційно незрілою. У міру своєї зрілості, кожен із нас повинен навчитися емоційної інтелігентності, тобто здатності без праці стримувати ті чи інші емоції. На жаль, сьогодні ми бачимо протилежну картину: на вулиці, в магазині люди виливають один на одного океан емоцій і почуттів, що накопичилися за день. Багато із них несуть цей «багаж» додому, щоб розділити його вміст порівну між членами сім’ї, що ще є гіршим. Люди забули, що таке стресостійкість, перестали емоційно розвиватися, забули про культуру і, втім, про самих себе. Доросла розвинена особистість повинна знати, як навчитися керувати своїми емоціями, і застосовувати це знання на практиці.
Від емоційного стану залежить розумова діяльність, участь у різних сферах суспільного життя. Основне завдання тут полягає в тому, щоб зрозуміти та навчитись правильно керувати своїми емоціями, тобто розвинути свій емоційний інтелект.
Емоційний інтелект - це здатність людини брати участь в управлінні власними емоціями, а також емоціями оточуючих людей. Розвиненою особистістю вважається та, у якої рівень інтелекту і коефіцієнт вміння управляти своєю емоційністю досить високі.
Емоційно інтелігентні особистості приймають правильні рішення і менше помиляються, оскільки керуються своїм мисленням, яке не затьмарене негативними емоціями. Успішна реалізація емоційного інтелекту полягає у здатності ефективно взаємодіяти з оточуючими людьми, правильно орієнтуватись в різних життєвих ситуаціях. Це дає можливість досягнути успіху в усіх сферах суспільного життя.
Особистість розвинена і емоційно стійка настільки, наскільки розвинений її емоційний інтелект.
Емоції людини зберігають у собі інформацію про її сутність, про інших людей, про навколишню дійсність. За допомогою тієї чи іншої емоції можна зрозуміти, що думає людина, як вона ставиться до тієї чи іншої ситуації, що відчуває до інших людей тощо. Якщо людина стане емоційно розумніша, то це дозволить їй навчитися не показувати свій настрій іншим людям, не робити свій внутрішній світ таким прозорим, відкривати тільки ту частину своїх думок, яка допустима в конкретній ситуації. Це сприятиме емоційному та психічному здоров’ю, до завоювання лідерських позицій, до підвищення коефіцієнта мудрості, до успішної реалізації поставлених завдань.
Основні поради як навчитись керувати своїми емоціями у повсякденному житті.
Пізнай СЕБЕ
Якщо ви думаєте, що знаєте себе дуже добре, то ви помиляєтеся. Протягом усього життя людина тільки й робить, що впізнає себе все краще і краще. Заглянути в себе страшно, а ще страшніше - тільки познайомитися із собою в уже досить «пристойному» віці. Якщо ви не займетеся самопізнанням, то ваші емоції візьмуть над вами верх.
Щоб пізнати себе, потрібно частіше прислухатися до себе. Що знаходиться всередині нас? Чого ми дійсно хочемо? Розуміючи це, потрібно відразу ж «включити мозок» і зіставити почуття і раціональне мислення. Ми повинні зрозуміти різницю між «я відчуваю» і «я думаю». У кожній конкретній ситуації потрібно чітко розуміти, яка конкретна емоція охоплює вас. Аналізуйте себе, контролюйте те, що відчуваєте. Незабаром ви зрозумієте, як навчитись керувати своїми емоціями грамотно, щоб це призвело до позитивного результату.
Самопізнання допоможе навчитися розуміти та інтерпретувати свої емоції в кожній конкретній ситуації.
САМОКОНТРОЛЬ
Поки ви пізнаєте себе і намагаєтеся правильно розуміти те, що відчуваєте, то одночасно повинні вчитися ще й контролювати це. Правильно регулювати і координувати власні почуття, думки й емоції - це наступний крок до розуміння, як саме навчитися керувати емоціями. Якщо самопізнання дозволяє розуміти та інтерпретувати емоції, то самоконтроль допоможе правильно їх використовувати, координує їх роботу для досягнення позитивного результату. Отже, потрібно діяти раціонально, обдумано і відповідально.
Щоб розвинути самоконтроль, ви повинні не тільки розуміти, що думаєте і відчуваєте одночасно, але й уміти це зіставляти і правильно використовувати. Всі ми люди і можемо відчувати величезну гаму емоцій щодня. У нас можуть траплятися емоційні сплески і це цілком нормально. Однак важливо, щоб ці сплески не траплялися дуже часто, особливо в провокаційних повторюваних ситуаціях, необхідно вміти їх придушувати. Основне тут завдання: вчасно зрозуміти появу негативної емоції, визнати її, інтерпретувати причину, а потім відразу ж подумати, наскільки вона доречна в даній ситуації. Це і є самоконтроль в якості наступного кроку у мистецтві розуміння, як навчитися керувати своїми емоціями.
МОТИВАЦІЯ
Далі ви повинні виробити самомотивацію, яка допоможе спрямувати всю силу емоцій у позитивне русло. Якщо самоконтроль допомагає уникати недоречного використання негативних емоцій, то самомотивація вчить використовувати позитивні емоції в правильному напрямку. Ви бачите мету і кроки для її здійснення.
Щоб мотивувати себе, зрозумійте, що ви доросла свідома людина, яка розуміє і грамотно використовує те, що відчуває. Відокремте негативне від позитивного всередині себе. Все, що дарує позитивний настрій, можна використовувати для натхнення на ті чи інші звершення. Візуалізуйте картину бажаного майбутнього. Ідіть до своєї мрії за допомогою свого ж позитивного настрою. В даному випадку ваші емоції будуть працювати на вас.
Самопізнання, самоконтроль і самомотивація в тандемі – це ключ до успіху!
Таким чином, навчившись керувати своїми емоціями, ви зможете зрозуміти, як керувати емоціями і почуттями інших людей, легко встановлюватимете контакти, розумітимете, як налаштована до вас та чи інша людина.
Вплив зайнятості на зниження рівня тривоги й
емоційного стану в умовах пандемії
Шановні учні, працівники та батьки!
Сьогодні мозок більшості з нас налаштований на інформацію «а що там з
коронавірусом?». Ми регулярно моніторимо новини, відстежуємо статистику,обмінюємося думками в соціальних мережах. Через пандемію коронавірусу багатьох людей охоплює паніка та страх заразитися COVID-19. Як вгамувати відчуття нестримної тривоги?
Хтось, читаючи новини про пандемію, зберігає спокій, а для когось – це
джерело наростаючої паніки. З давньогрецької мови «паніка»
перекладається як «підсвідомий жах», викликаний дійсною чи уявною
небезпекою. Страх перед невідомим – це природня реакція мозку. Захисний
механізм, який мобілізовував наших пращурів перед невідомим та допомагав
залишитися живими, якщо воно дійсно становило небезпеку. Тривога, що
підживлюється страхом, – основа інстинкту самозбереження, схема дії якого
залишається незмінною з часів праотців людства.
Методистка обласного центру практичної психології і соціальної роботи
Івано-Франківського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти
Оксана ХОМИН в інтерв’ю газеті «Галичина» розповіла як зберігати спокій з
огляду на ситуацію з поширенням коронавірусу по всьому світу та новини-
страшилки, якими рясніють соцмережі, засоби масової інформації, і не
панікувати.
– В умовах світової пандемії коронавірусу складно не панікувати,
особливо, гортаючи стрічку новин у віртуальній мережі. Та все ж, що
порадите для того, щоб попри все зберігати спокій?
– У сучасному світі, коли доступ до інформації є постійно і кожен може
прочитати будь-яке джерело, а інформація, яка подається, не завжди офіційна ідостовірна, часто емоційно насичена, «вражаюча», то люди, звичайно ж, не
можуть не реагувати на неї. Хвилюватися – це нормально. Адже є загроза
життю і здоров’ю людей. Зрозуміло, що ми хвилюємось і про себе, і про своїхблизьких та рідних. Однак, для зменшення рівня напруги і стресу від потоку інформації варто застосовувати критичне мислення: аналізувати та перевіряти інформацію, яку ми отримуємо, опиратися на офіційні джерела. Хоча недовіра населення до влади у цьому випадку не сприяє заспокоєнню людей. Варто також подбати про засоби особистого захисту та дотримання правил карантину– це підвищує рівень впевненості у ситуації і відповідно знижує рівень напруги.
– Можливо, варто на цей період обмежити свій час перебування у
соцмережах чи взагалі туди не заходити?
– Це, звичайно, хороша порада, але якщо людина постійно перебувала у
соцмережах, то різке обмеження може посилити хвилювання і паніку. Втім,
варто більш критично оцінювати інформацію, яку в соціальних мережах ніхтопрактично не контролює. Часто люди читають тільки заголовки статей, якімають на меті привернути увагу, тому є емоційно вражаючими, але рідко –
достовірними. Якщо ж відкрити статтю – то її зміст може абсолютно не
відповідати назві. Зате у соцмережах можуть поширюватися різноманітні
флешмоби, на кшталт музичних пауз в італійських двориках, які спрямовані напідтримку і позитивне налаштування людей. Також, соціальні мережі можутьбути інформаційно корисними для тих, хто готовий під час карантину
зайнятися волонтерською діяльністю. Зайнятість сприяє зниженню рівня
тривоги і емоційної напруги.
– Коли сидиш удома, як правило, в голову лізуть різні думки, і не
завжди оптимістичні. Що робити, щоб чотири стіни дому не стали пасткою
для панічних думок і стресу?
– Вдома завжди можна знайти чим зайнятися, якщо є таке бажання. На
період карантину, бібліотеки у багатьох країнах світу відкрили доступ до своїх онлайн-ресурсів. Навіть Віденська опера транслюватиме у вільному доступі вистави. Є безліч ресурсів, які пропонують віртуальне відвідування музеїв, онлайн-навчання. Така зайнятість буде цікавою для людей різного віку, і заразом, сприятиме не лише особистісному зростанню, а й позитивному налаштуванню, збільшенню кількості позитивних емоцій.
– В чому небезпека паніки та життя в постійному стресі?
– Паніка та стрес негативно впливають як на фізичний стан організму, так і
на емоційну та розумову сферу. Знижується критичність мислення, починає
домінувати ділянка головного мозку, яка відповідає за виживання, так зване
амигдаливидне тіло. Виділяються гормони адреналін та кортизон, підвищується артеріальний тиск тощо. Тривале перебування в такому стані може спричинити значний вплив на організм людини. Тому важливо навчитися опановувати себе та керувати своїми емоціями.
– Дуже просто сказати: «Не хвилюйся! Будь щасливий!» А як цю
фразу реалізувати на практиці?
– У кожного з нас є речі та місця, пов’язані з приємними подіями і
щасливими моментами. Для заспокоєння варто «повертатися» в такі місця. Це можна роботи навіть подумки, пригадуючи ситуацію та отримуючи ресурс зі спогадів. Також допомагає спілкування з приємними людьми, читання улюблених книг, перегляд фільмів, бажано з позитивним сюжетом. Не варто забувати і про наші ритуали, наприклад, ранкову каву чи читання книги в улюбленому кріслі. Коли ми звикаємо до якогось певного ритуалу, то його дотримання в особливі періоди, такі як карантин, сприяє більш спокійному сприйняттю ситуації. Це допомагає нам зберігати контроль над ситуацією.
– Якщо вже «накрила» паніка і страх, як вийти з цього стану?
– З метою самозаспокоєння можна використовувати вправи для
м’язової релаксації, різноманітні дихальні вправи тощо. Наприклад, так
зване «дихання по квадрату»: на 1,2,3,4 вдихаємо повітря, на 1,2,3,4
затримуємо дихання, на 1,2,3,4 видихаємо і знову на 1,2,3,4 затримуємо
дихання. Якщо виконувати цю вправу кілька хвилин – хвилювання
знижується.
– Чи існує формула спокою? Якщо так, то яка вона?
– Формула спокою, якщо така існує, то вона у кожного вона своя. І,
насамперед, залежить від особливостей нервової системи людини, власного
досвіду, перенесених раніше неприємних чи травмуючих подій, опірності
організму, наявності поряд підтримуючого середовища та близьких людей, які допоможуть подолати стрес.
Пам’ятайте, ситуація, викликана пандемією коронавірусу, дійсно
тривожна. Залишатися байдужим непросто. Та лише від нас залежить,
як саме реагувати на це – мати холодну голову й зберігати спокій чи
впадати в паніку та руйнувати свій організм.
БУДЬТЕ ЗДОРОВИМИ!
Немає коментарів:
Дописати коментар